4 березня 2026 року в межах проєкту NextUp Школи миру відбулася онлайн-зустріч із Євгеном Котельнецьким — програмістом із 17-річним досвідом у веб-розробці, керівником підрозділу в компанії NIX та активним волонтером. Школа миру вже четвертий рік працює під гаслом «Немає миру без освіти заради миру», і ця зустріч стала черговим підтвердженням того, що справжнє лідерство — це не посада, а готовність діяти.
Модераторкою розмови була Ксенія Коджебаш, яка представила Євгена не просто як гостя, а як свого давнього друга й надійного партнера у волонтерській роботі. «Це людина, яка не говорить гучно — вона дуже гарно діє», — сказала вона. Для неї ця зустріч була особливою, адже, попри тривале знайомство, вона частіше бачила Євгена за кермом волонтерського буса, ніж за екраном комп’ютера. Юний посол миру Таїсія Острова, учениця 85-го ліцею міста Києва та студентка бізнес-академії в Чехії, допомагала вести бесіду, ставлячи гостеві запитання від імені молодого покоління.
Від журналу поштою до керівництва командою
Євген розповів, що його шлях у програмуванні розпочався понад 20 років тому — з паперового журналу, замовленого звичайною поштою. У ті часи ІТ не було модною професією, а комп’ютери здавалися далекою перспективою. Він згадав кумедний епізод: коли вступав до університету 2008 року, дівчина поруч у приймальній комісії сказала мамі, що хоче йти на програмування, а мама здивовано запитала, де ж вона знайде роботу. Проте саме відсутність обмежень у технологіях стала тим, що захопило Євгена назавжди. «Практично немає тієї стелі, до якої ти доріс і вперся. Завжди можна ще вище», — зазначив він.
Лідерство для нього стало не амбіцією, а інструментом. Він пояснив, що самотужки не можеш зробити щось значне, навіть якщо працюватимеш 24 години на добу. Коли в команді 10, 100 чи 150 людей, масштаб досягнень зовсім інший. Саме бажання будувати щось разом привело його до керівної позиції, а не прагнення статусу. Заради цього навіть довелося перестати бути програмістом у буквальному сенсі — відійти від написання коду й зосередитися на управлінні процесами та мотивації людей.
До війни Євген та його команда в NIX активно займалися соціальними ініціативами — організовували безоплатні лекції з програмування та менеджменту проєктів у Харкові. Масштаб вражав: тисячі людей за два дні відвідували ці заходи офлайн, а в окремих аудиторіях на Артзаводі «Механіка» збиралося до восьмисот слухачів одночасно. Для Євгена це було продовженням тієї самої соціальної потреби — робити щось корисне для інших.
Цифровізація та штучний інтелект
Розмова природно перейшла до теми цифрових змін в Україні. Євген наголосив на важливості електронних документів та реєстрів, зокрема застосунку «Дія», який став критично важливим інструментом для мільйонів українців. «Паперовий документ можна легко підробити, а електронний — верифікувати за секунду», — підкреслив він. Перехід на електронні реєстри суттєво підвищив безпеку персональних даних і довіру до документообігу.
Окрему увагу Євген приділив штучному інтелекту. Він зауважив, що ця назва поки що надто гучна для того, що є насправді: великі мовні моделі — це складні алгоритми, навчені на результатах людської діяльності, які не здатні відчувати, думати чи оцінювати себе. «Це не інтелект, який сам себе може якось оцінювати, щось відчувати — те, що саме і визначає нас як людей», — пояснив він. Водночас Євген висловив надію, що ці технології суттєво вплинуть на медицину та інші важливі сфери, а не лише генеруватимуть розважальний контент. Він підкреслив, що професія програміста через появу ШІ не зникла — спеціалісти просто почали використовувати нові інструменти для ефективнішої роботи.
Волонтерство і баланс
Одним із найщиріших моментів зустрічі стала розповідь Євгена про поєднання кар’єри, волонтерства та особистого життя. Він зізнався: коли на схожому інтерв’ю його запитали, як він усе встигає, дружина, яка була поруч, гучно розсміялася, бо знає, що це неможливо. За чотири роки волонтерства Євген відмовився від хобі — мотоспорту, сноуборду — і саме там знайшов час. «Це не найкраща хитрість, бо все одно треба мати баланс, інакше ти не можеш бути ефективним», — визнав він. Водночас відповідальність за команду в NIX залишалася незмінною: клієнти з Європи та США поважають ситуацію, але не відмовляються від вимог до якости роботи.
Поради молодим і погляд у майбутнє
На запитання Таїсії про навички, потрібні молодим розробникам, Євген відповів, що найважливіше — мотивація та зацікавленість, бо саме вони перетворюють будь-яку людину на сильного спеціаліста. Серед перспективних напрямків він виділив Data Science, аналітику та роботу з великими мовними моделями. А веб-розробка, за його словами, залишатиметься затребуваною, хоча конкуренція в цьому напрямку зростає.
Завершуючи зустріч, Євген висловив упевненість, що Україна стане державою з потужною технологічною індустрією, яка вже здобуває міжнародне визнання. Для юних послів миру ця розмова стала живим прикладом того, як професія перетворюється на інструмент впливу, а лідерство — не на привілей, а на відповідальність. Як підсумувала модераторка: «Технологія стає силою лише тоді, коли за нею стоїть характер».