Напередодні свята Міжнародного дня рідної мови, 21 лютого 2015р, із ініціативи громадськості у Центральній міській бібліотеці ім. Т. Г. Шевченка для дітей відбувся захід «День болгарської мови». Щороку до цього свята у бібліотеці проходить мовознавча подорож, присвячена тій чи іншій мові світу.
У вступному слові Президент Товариства дружби «Україна-Болгарія» та Голова Асоціації «Міжнародне співробітництво» Спілки журналістів, професор Ю.І.Сєдих склав подяку керівництву бібліотеки за надану можливість провести такий захід саме у приміщенні бібліотеки, де зосереджена мудрість віків, де зберігається духовний заповіт одного покоління іншому, де молодь вчиться любові та пошани до літературної і художньої спадщини своєї країни.
Він зазначив, що кожний народ має свою рідну мову: українська мова красива, поетична, виразна. Такою ж мовою є і болгарська. Народ Болгарії у своєму історичному розвиткові, понад усі труднощі, трагедію 5-ти вікового османського поневолення, зберіг мову, духовну культуру, писемність. І сьогодні мови єднають наші народи в історичному, територіальному та часовому просторі. Українці і болгари можуть розмовляти один з одним майже без перекладачів.
Болгарський народ пишається своїми особистостями, які відстояли та відродили державу Болгарію. Серед них Святий Іван Рильський, національний герой Васил Левски, поет-революціонер Христо Ботєв, патріарх болгарської літератури Іван Вазов.
Ще у позаминулому столітті, саме в апогей національно-визвольного руху за свободу Болгарії, до творчості великого Кобзаря, митця-новатора, Тараса Шевченка, ім’я якого носить бібліотека, доторкнулися і відомі болгарські поети, перекладачі. Вони передали волелюбному болгарському народові Тарасові заповіти. Першими перекладачами були відомі болгарські поети Любен Каравелов, Петко Славейков. Подалі на цій благородній ниві працювали Людмил Стоянов, Ангел Тодоров, Крум Кюлявков, Димитр Методиев.
Серед українських письменників, поетів, перекладачів слід зазначити Олександра Кеткова, Дмитра Білоуса, Платона Воронька, Миколу Сингаївського,
творчий доробок якого відзначений Золотими знаками Спілки письменників та Спілки перекладачів Болгарії.
Цю тему продовжив радник Посольства Болгарії в Україні Петр Танєв, який підкреслив історичну близькість болгарської та української мов, що має важливе значення для збереження та зміцнення культурних та дружніх стосунків між братніми слов’янськими країнами.
За дорученням Надзвичайного та Повноважного посла Республіки Болгарія Красіміра Мінчева він подарував бібліотеці низку учбової та художньої літератури, відеофільм про сонячну Болгарію. Аташе по культурі Посольства Олена Слатинська, згідно з болгарським народним звичаєм, роздала присутнім напередодні весни святкові «мартинчики».
Із змістовною розповіддю про Слово, про рівноапостольних братів Кирила та Мефодія, їхню духовну та просвітницьку діяльність виступив заступник Голови Синодального відділу УПЦ протоієрей Геннадій Батенко
У подальших виступах Голови Київського Товариства болгарської культури «Родолюбіє» Весели Залогіної, члена НСПУ письменника та журналіста В.І.Азманова, викладача Центру болгарської мови, літератури, історії та культури Філологічного університету в структурі Національного Університету ім. Тараса Шевченка Тетяни Доценко було наголошено на тому, що за останній час в Україні активізувалася робота по розвиткові культурно-просвітницьких зв’язків між Україною та Болгарією, по вивченню болгарської мови.
У виступі представника Київського Університету права НАН України Кристіни Шумеляк була надана цікава інформація про розвиток його міжнародних відносин з вищими учбовими закладами Болгарії, зокрема, про угоду з Варненським Університетом «Черноризец Храбър», про ефективну дію єдиної магістерської програми.
Родзинкою, наприкінці свята у бібліотеці, став літературно-художній концерт, який підготували учні Київського ліцею №293 (директор Л.Ю.Костіна), єдиного учбового закладу в Києві, де викладають болгарську мову.
Концерт розпочався рядками з вірша Тараса Шевченко – Ну що б, здавалося, слова...Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує!.. Знать, од Бога
Були також виконані твори Тараса Шевченка болгарською мовою: «Градинка вишнева край къщи», «Сън», «Реве и стене Днепър в мрака» у перекладах Димитра Методиєва та Нико Стоянова.
Бурхливими оплесками присутні зустріли пісню на слова видатного українського поета Платона Воронька, яка оспівує спорідненість між Болгарією та Україною:
Як і в нас на Україні.
У болгарок, у болгарів
Очі чорні, очі карі,
Очі сині,
Як і в нас на Україні,
У степах, на верховині
Очі чорні, очі карі,
Очі сині.
Чудовим акордом, на завершення, прозвучав твір відомого поета та композитора, члена правління Товариства дружби «Україна-Болгарія» Валентини Біган «Вічна Україна». Під мелодійну пісню та слова «Моя любима, рідна країно, Ти віру даєш в майбуття» у єдиному пориві всі присутні - українці, болгари, стали у коло, взялися за руки та під танок засвідчили дружбу наших народів навіки.
«І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь». Так, закликав нас Кобзар. Ми вчимося любити, шанувати мову свого народу та мову болгарського народу, бо де б ми не були - ніколи не можна забувати землю, де народилися та зростали, мову, якою нам співали колискову, мову, якою ми вимовили перші слова.
Захід «Слово до слова, буде розмова» відкрив присутнім чарівність болгарської мови та дороговказ до подальшої плідної роботи Бібліотеки, громадської організації Товариства дружби «Україна-Болгарія» і Асоціації журналістів «Міжнародне співробітництво», бо від громадськості, від журналістів багато у чому залежить зберегти одвічну дружбу наших народів аби розмова наших народів сприяла миру та злагоді.
